ДО ГЕНЕЗИСУ ВУГЛЕЦЬВМІСНИХ ПАЛЕОШЕЛЬФОВИХ КРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ СХІДНОКАРПАТСЬКОГО СЕГМЕНТА ОКЕАНУ ТЕТІС
DOI:
https://doi.org/10.30836/igs.2522-9753.2010.147048Ключові слова:
«чорні глини», теригенні фітокомпоненти, шельф, Східнокарпатський палеобасейнАнотація
В автохтоні Східних Карпат встановлено верству (0,5–7 м) нижньокрейдових вуглецьмісних аргілітів — «чорних глин», органічна речовина яких наземного генезису. Проведені палеоокеанографічні реконструкції ранньокрейдового Східнокарпатського басейну та літолого-геохімічні дослідження цих осадових нашарувань дозволили з’ясувати умови фор-мування «чорних глин» баррем-аптського віку.Посилання
Vahrameev V. A. YUrskie i melovye flory i klimaty Zemli.M.: Nauka, 1988. 214 s. (Tr. GIN AN SSSR; Vyp. 430).
Dulub V. G. O nizhnemelovom vozraste stavchanskoj svity Paleontol. sb. 1965. Vyp. 2, № 2. S. 113–115.
Krasilov V.A., Levi Z., Nevo EH. Singenez i makroevolyuciya v mangrovyh soobshchestvah iz melovyh otlozhenij pustyni Negev (Izrail') EHkosistemnye perestrojki i ehvolyuciya biosfery.M., 2004. S. 23–39.
Ohorodnik M. Ye. Heokhimichni ta palinolohichni aspekty doslidzhennia vidkladiv nyzhnoi kreidy avtokhtona Pokutsko-Bukovynskykh Karpat Heolohiia i heokhimiia horiuchykh kopalyn.2005. № 1. S. 59–67.
Radkovets N. Ya., Manzhar N. I. Litohenetychni osoblyvosti nyzhnokreidovoi verstvy «chornykh hlyn» avtokhtona Pokutsko-Bukovynskykh Karpat Heolohiia i heokhimiia horiuchykh kopalyn.2003.№ 3. S. 10–19.
Radkovets N. Ya., Senkovskyi Yu. M. Sedymentolohopaleookeanohrafichni osoblyvosti formuvannia kreidovykh vidkladiv Pokutsko-Bukovynskoho sehmenta okeanu Tetis (neokom, alb-senoman). Heolohiia i heokhimiia horiuchykh kopalyn.2002. № 2. S. 3–12.
Shcherba O. S., Radkovets N. Ya. Rannokreidovyi epipelahichnyi sedymentohenez u mezhakh Skhidnokarpatskoho sehmenta davnoi kontynentalnoi okrainy Mezo-Tetisa Zb. nauk. pr. IHN NAN Ukrainy: Suchasni problemy litolohii i mineralohii osadovykh baseiniv ukrainy ta sumizhnykh terytorii.K., 2008. S. 204–208.
Atlas paletransportu osadówdetrytycznych w łuku Karpacko-Bałkańskim. Część I — Tuton i kreda dolna 1 : 2 000 000.Red. naukowy Andrzej Ślączka.Warszawa: Instutut geologiczny, 1976.
Diop E.S., Gordon C., Semesi A.K. et al. Mangroves of Africa Mangrove Ecosystems: Function and Management.Berlin: Springer; Verlag, 2002.P. 63–121.
Hogarth P. J. The Biology of Mangroves.Oxford: Oxford University Press, 1999.228 р. 11. Lacerda L.D., Conde J.E., Kjerfve B. et al. American mangroves Ibid. P. 63–121.
Mepham R.H. Mangrove floras of the southern continents. Part 1. The geographical origin of the Indo Pacific mangrove genera and the development and present status of the Australian mangroves South African J. Bot.1983. Vol. 2. P. 1–8.
Torsvik T.H., Müller R.D., Van Der Voo R. et al. Global plate motion frames: Toward an unified model Reviews ofGeophysics.2008.№ 46. Р. 1–44.
