Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ФАКТОРІВ НА ФОРМУВАННЯ ДОННИХ ОСАДКІВ МІЛКОВОДНИХ АКВАТОРІЙ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ШЕЛЬФУ ЧОРНОГО МОРЯ В ГОЛОЦЕНІ ЗА ДІАТОМОВИМИ ВОДОРОСТЯМИ

2024-03-25T11:22:54+02:00

Сучасні водні екосистеми мілководних пригирлових ділянок північно-західного шельфу Чорного моря розвиваються під дією як природних, так і антропогенних факторів. Чутливими організмами-індикаторами екологічних умов водного середовища є діатомові водорості, численні в цих водах. Мета статті — за допомогою аналізу екологічної структури діатомових комплексів із розрізів колонок новоевксинських-голоценових донних осадків виявити дію антропогенних факторів на седиментаційні обстановки пізнього голоцену. Дослідження проведено на ділянках шельфу у межах Одеської затоки та поблизу дельти Дунаю. Визначено, що специфіка сучасної седиментації та екологічні умови мілководних акваторій північно-західного шельфу залежать від рівнинного рельєфу дна, значного обсягу річкових вод і завислих наносів, зарегульованості стоку основних приток, підвищеної біопродуктивності та високого рівня антропогенного навантаження. Для досліджуваних акваторій визна‑ чено характерні види та типові співвідношення екологічних груп діатомових, які вказують на етапи голоценової трансгресії в прибережній зоні. Для відкритої Одеської затоки ознакою настання морських умов середнього-пізнього голоцену є поява літорального комплексу з домінуванням виду Paralia sulcata у планктоні. Встановлено, що діатомові комплекси з поверхневих осадків пригирлових ділянок Одеської банки та Кілійської дельти відрізняє поява планктонних і епіфітних видів-індикаторів евтрофікації та антропогенного забруднення вод. За проведеними розрахунками, такий осадок сформувався впродовж другої половини ХХ ст., коли відбулися суттєві техногенні зміни гідрологічного режиму Дніпра та Дунаю. Отже, вертикальні послідовності складу діатомових комплексів дозволили простежити не тільки природні трансформації обстановок седимен‑ тації внаслідок голоценової трансгресії, а й відповідь біотопів на антропогенні зміни. Проведені дослідження показали, що характер седиментації на мілководному шельфі змінився з другої половини ХХ ст., що стало результатом інтенсивного антропогенного впливу

БІОСТРАТИГРАФІЯ НЕОГЕН-ЧЕТВЕРТИННИХ (СЕРЕДНЬОМІОЦЕНОВИХ-ГОЛОЦЕНОВИХ) ВІДКЛАДІВ ПІВНІЧНОЇ ЧАСТИНИ ЧОРНОГО МОРЯ ЗА ОСТРАКОДАМИ

2024-03-25T17:41:57+02:00

Біостратиграфічний аналіз неоген-четвертинних відкладів північної частини Чорного моря базується на детальному систематичному вивченні і комплексному аналізі викопних і рецентних остракод. Проаналізовано закономірності стратиграфічного положення викопних остракод у неоген-четвертинних відкладах північної частини Чорного моря (внутрішній шельф–континентальний схил до глибини 1000 м від дельти Дунаю до Таманського півострова, геологічні розрізи узбережжя Чорного моря, лимани північно-західного узбережжя Чорного моря). Обгрунтовано виділення біостратиграфічних підрозділів (ценозони, екозони, акмезони, шари з остракодами) у сарматських, меотичних, понтичних відкладах середнього-верхнього міоцену; кімерійських, куяльницьких відкладах пліоцену; гурійських, чаудинських, давньоевксинських, евксино-узунларських, карангатських, новоевксинських, голоценових (каламітських) відкладах квартеру, а також границі пліоцену–квартеру і плейстоцену–голоцену у північній частині Чорного моря.

НАЙДАВНІШІ CNIDARIA В ЕКОСИСТЕМІ ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКОГО СЕДИМЕНТАЦІЙНОГО БАСЕЙНУ НА МЕЖІ ПРОТЕРОЗОЮ І ПАЛЕОЗОЮ

2023-12-15T20:52:46+02:00

У відкладах верхнього едіакарію на Поділлі автором зібрано велику кількість скам’янілостей, які не мають систематичного опису. Морфологія і палеоекологія частина цих скам’янілих решток свідчить про їх ймовірну приналежність найдавнішим пелагічним медузам (Medusozoa), поліпам групи морських анемонів (Anthozoa) та предкам вимерлих в кінці палеозою Sphenothallus (Conulariida). Такий комплекс біотичних решток у відкладах едіакарію виявлено вперше у світовій практиці. Відсутність аналогічних знахідок в інших регіонах дає підстави вважати Волино-Подільський седиментаційний басейн едіакарського періоду найважливішим центром спеціації (зародження та еволюції) основних груп Cnidaria. Вперше в історії палеонтологічних досліджень виявлено монотопний ряд скам’янілих решток, які ілюструють етапи метаморфоз найдавніших організмів, наближені до стадій онтогенезу сучасних пелагічних Scyphozoa (Medusozoa). Виходячи з того, що сучасні медузи та морські анемони є хижаками і немає жодних свідчень що вони мали предків з іншим способом існування, та на основі опублікованих даних молекулярних досліджень генома різних груп Cnidaria висунуто гіпотезу що в екосистемі Волино-Подільського седиментаційного басейну едіакарського періоду виявлено найдавніших представників хижацтва. Отримані результати суперечать поширеній точці зору про відсутність хижацтва в екосистемі неопротерозою.

РЕКОНСТРУКЦІЯ КЛІМАТУ РАННЬОГО ОЛІГОЦЕНУ НА ТЕРИТОРІЇ РІВНИННОГО КРИМУ ЗА СПОРОВО-ПИЛКОВИМИ ДАНИМИ МЕТОДОМ СOEXISTENCE APPROACH

2024-10-21T21:48:39+03:00

На основі результатів спорово-пилкових
досліджень нижньоолігоценових (планорбелових) відкладів Рівнинного Криму
у св. Джанкойська Р‑1 (Джанкойський район, АР Крим, Україна), а також Кримських передгір’їв у опорній свердловині
№ 2 (с. Новопавлівка (Хан Елі) та у відслоненні (розріз) гори Кизилджар (с. Поштове (Базарчик), Бахчисарайський район,
АР Крим) проведено реконструкцію клімату ранньоолігоценового (планорбелового) часу цього регіону із застосуванням
методу Сoexistence Approach. Знайдено значення семи кліматичних параметрів для таких інтервалів ранньоолігоценового
часу: у Рівнинному Криму: хадумський час (приблизно початок першої половини планорбелового часу) та цимлянський час
(приблизно кінець першої та друга половина планорбелового часу); у Кримських передгір’ях — кизилджарський час (перша
половина планорбелового часу), кизилджарський час + перша половина нікопольського часу (перша половина планорбе‑
лового часу — початок другої половини планорбелового часу), друга половина нікопольського часу (кінець другої половини
планорбелового часу). Встановлено, що палеоклімат був теплим, наближеним до субтропічного, з сухим спекотним літом.
Він віднесений до типу Csa, за Кьоппеном. Проведений порівняльний аналіз із результатами, отриманими автором раніше
для планорбелового часу Північного Причорномор’я за методом Сoexistence Approach,
Ключові слова: спори та пилок, олігоцен, палеоклімат, Рівнинний Крим, Сoexistence Approach.

ПАЛЕОНТОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ВИЯВЛЕННЯ СЕДИМЕНТАЦІЙНИХ ПЕРЕРВ У РОЗРІЗІ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ (УКРАЇНА)

2024-06-21T15:46:07+03:00

У роботі представлено результати палеонтологічних досліджень мікроскопічних (форамініфери, вапнисті водорості) та макрофауністичних (молюски, кнідарії та інші) решток з кам’яновугільних відкладів Дніпровсько-Донецької западини. За опублікованими, фондовими та власними матеріалами вивчення пошукових свердловин узагальнено та уточнено дані щодо систематичного складу та поширення зазначених груп у міссісіпських і нижньопенсильванських відкладах дослідженого регіону. Розроблено теоретичне підґрунтя палеонтологічних (еволюційних та біостратиграфічних) критеріїв виявлення значущих седиментаційних перерв як потенційних індикаторів нетрадиційних пасток вуглеводнів у розрізі кам’яновугільних відкладів Дніпровсько-Донецької западини.

ОГЛЯД СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ «МОНІТОРИНГУ СТРУКТУРНОГО ЗДОРОВ'Я» (SHM) ІСТОРИЧНИХ БУДІВЕЛЬ В СКЛАДНИХ ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНИХ УМОВАХ: ДАТЧИКИ, МЕТОДИ АНАЛІЗУ ДАНИХ І ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

2023-12-15T12:48:25+02:00

Представлено короткий огляд сучасних технологій «моніторингу структурного здоров’я» (Structural Health Monitoring – SHM) будівельних конструкцій. Основну увагу приділено аналізу світового досвіду та особливостям застосування SHM до історичних пам’яток, які знаходяться в складних інженерно-геологічних умовах і зазнають впливів небезпечних геологічних процесів. Розглянуто цілі і принципи методу. Виконано огляд основних типів інструментальних датчиків (зокрема, акселерометрів, датчиків акустичної емісії, GPS-датчиків і датчиків умов навколишнього середовища). Розглянуто методи математичного аналізу й інтерпретації потоків отриманих даних. Показано актуальність застосування сучасних технологій SHM для архітектурних пам’яток Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», які розташовані в складних інженерно-геологічних умовах і зазнають небезпечних впливів від природних (зсувні процеси, метеорологічні фактори) і техногенних факторів (перезволоження ґрунтів фундаментів внаслідок витоків із інженерних мереж, вібраційні навантаження від транспорту, вибухових хвиль внаслідок воєнних дій тощо). Обговорено пілотний досвід і перспективи застосування методології SHM до об’єктів Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Описано роботи з тестування датчиків (акселерометри, велосіметри, лазерний інклінометр) для реєстрації віброметричних, сейсмічних і деформаційних впливів на об’єкти Заповідника. Представлено метод автоматичного виділення корисного сигналу типу «мікротріщина» для акселерометричного датчика. Наведено результати тестової експлуатацію 3D лазерного інклінометра для дослідження напрямків сповзання і деформації історичних будівель споруд, зокрема, внаслідок зсувів і просадок ґрунту та ін.

АНАЛІЗ УМОВ ЗАЛЯГАННЯ МІОЦЕНОВОЇ СОЛЕНОСНОЇ ФОРМАЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ

2023-12-22T16:56:08+02:00

За результатами узагальнення та інтерпретації геологічних і геофізичних матеріалів міоценової соленосної формації Закарпатського прогину побудовано ГІС-інтегровану базу даних, яку використано для апробації нової методики побудови структурних моделей. Зокрема побудовано моделі глибин залягання та потужності соленосної формації в межах Чоп-Мукачівської та Солотвинської западин. Проаналізовано отримані моделі на ступінь достовірності та виконано верифікацію границі поширення соленосної формації.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРІГАННЯ ДІОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ ТА ІНШИХ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ В ОСАДОВИХ БАСЕЙНАХ СВІТУ ТА УКРАЇНИ

2022-12-06T17:28:10+02:00

У статті досліджено потенціал геологічного зберігання діоксиду вуглецю (CO₂) в геологічних структурах України як одного з перспективних рішень для зменшення викидів парникових газів. Обґрунтовано актуальність проблеми у контексті глобальних кліматичних змін та необхідності впровадження технологій уловлювання та зберігання вуглецю (CCS). Наведено аналіз існуючих підходів до зниження викидів CO₂, включаючи механізми уловлювання, транспортування та зберігання. Проаналізовано публікації, присвячені характеристикам джерел викидів CO₂, та охарактеризовано технологічні варіанти CCS. Здійснено огляд осадових басейнів світу з точки зору їхньої придатності до зберігання CO₂, а також діючих міжнародних проєктів у цій сфері.

Окрема увага приділена класифікаціям оцінки ємності сховищ, критеріям комерційної доцільності геологічного захоронення CO₂ та можливим ризикам реалізації подібних проєктів. Визначено перспективи використання осадових формацій України як сховищ для CO₂ . Виявлено основні проблемні питання, пов’язані з впровадженням технологій CCS в Україні. Отримані результати можуть бути використані для подальшого планування та розробки проєктів геологічного зберігання CO₂ в Україні.