Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України

НАЙДАВНІШІ «ЧЕРЕПАШНИКИ» У ВІДКЛАДАХ БРОННИЦЬКИХ ВЕРСТВ ЕДІАКАРІЮ ПОДІЛЛЯ

2024-11-28T17:25:13+02:00

Масові нагромадження червоподібних скам’янілостей, вкритих поперечними зморшками, виявлені у туфогенних аргілітах бронницьких верств верхнього едіакарію Поділля. Автори попередніх досліджень інтерпретували їх переважно як іхнофосилії (сліди життєдіяльності невідомих організмів, найдавніших біотурбаторів тощо). Найновіші дослідження подібних скам’янілостей з інших регіонів поширення відкладів верхнього едіакарію показали що частина виявлених нами скам’янілих решток належить до проблематичних трубчастих організмів Shaanxilithes ningqiangensis. Для іншої частини подільського матеріалу ще не має систематичного опису. Фрагменти оболонок та екзоскелетів червоподібних організмів заміщені силікатними мінералами, що утворилися в процесі гідролізу вулканічного попелу. Рештки організмів нагромадились у вигляді детриту, вони утворили прошарки та лінзи, де часто є основним компонентом гірської породи. Подібні породи знайдені на інших місцезнаходженнях, де відслонені відклади передкембрійського етапу седиментації, але переважно в регіонах поширення карбонатних відкладів тепловодної субекваторіальної зони. Трубчасті фосилії є рідкістю у теригенних відкладах холодних морів високих широт, таких як Волино-Подільський седиментаційний басейн едіакарського часу.

ПРО РОДИ MONOTAXІNOIDES BRAZHNIKOVA ET JARСEVA, 1956 ТА EOLASIODISCUS REITLINGER, 1956 (FORAMINIFERA) З КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ ДОНО-ДНІПРОВСЬКОГО ПРОГИНУ (УКРАЇНА)

2023-12-28T13:51:34+02:00

За результатами проведених палеонтологічних досліджень кам’яновугільних відкладів Донбасу та Дніпровсько-Донецької западини та на підставі опублікованих даних проаналізовано систематику родин Vissariotaxidae Reitlinger in Vdovenko et al., 1993, Howchiniidae Martini et Zaninetti, 1988 та Lasiodiscidae Reitlinger, 1956 (Foraminifera), їхні ознаки, склад і поширення. Висвітлено проблеми таксономії та систематичного обсягу зазначених родин, що потребують вирішення шляхом подальших досліджень. Досліджено на великому масиві даних морфологію родів Monotaxinoides Brazhnikova et Jarceva, 1956 та Eolasiodiscus Reitlinger, 1956 з кам’яновугільних відкладів Доно-Дніпровського прогину. Уточнено діагнози цих родів, що ґрунтуються на загальних і специфічних морфологічних ознаках, які легко розпізнаються у тонких зрізах (шліфах). Ревізовано видовий склад родів Monotaxinoides та Eolasiodiscus, поширених у серпуховських (верхній міссісіпій) і нижньобашкирських (нижній пенсильваній) відкладах дослідженого регіону. Зроблено висновки щодо еволюції хаучиніід і лазіодисцид, екології та стратиграфічного потенціалу зазначених таксонів. Представники досліджених родів трапляються у кам’яновугільних відкладах Доно-Дніпровського прогину не дуже часто, але, можуть бути корисними для біостратирафії.

РЕШТКИ БИВНЯ MAMMUTHUS TROGONTHERII У СЕРЕДНЬО ПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДАХ МЕДЖИБОЖА: ГЕОЛОГІЧНІ ТА ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОЗНАКИ ОБРОБКИ ЛЮДИНОЮ

2023-12-15T14:33:21+02:00

Наведено аналіз унікальних виробів із бивня трогонтерієвого слона та основні геологічні
умови і палеогеографічні обставини їхнього збереження на стоянці Меджибіж А на заході
України. Пам’ятка розташована у долині Південного Бугу, шари IІ і I з артефактами з бив
ня датуються середнім плейстоценом (MIS 11) та містять архаїчні кам’яні артефакти,
що належать нуклеусно- відщеповому варіанту нижнього палеоліту. Геостратиграфічні,
хроностратиграфічні, геоморфологічні та палеонтологічні дані узгоджуються з отрима
ними для верхніх шарів Меджибожа А ЕПР-датуваннями, які вказують на вік у 400 тис.
років. Принциповий взаємозв’язок і одночасність накопичення кам’яних артефактів
та фауністичних решток підтверджуються спільним заляганням, однаковою збережені
стю та наявністю кісток з нарізками та ознаками обробки. До унікальних артефактів
належать невеликі фрагменти бивня слона з ознаками навмисних модифікацій. Ці
вироби, вірогідно, є найдавнішими відомими на сьогодні свідченнями навмисного
антропогенного модифікування матеріалу бивня хоботних. Розташування Меджибожа
А на ділянках низького берега водойми забезпечувало давній людині стабільний доступ
до основних джерел життєзабезпечення, зокрема кам’яної сировини для виготовлення
знарядь, води, а також рослинних і тваринних ресурсів. У тепліші періоди плейстоцену ці
ресурси ставали більш багатими та доступними. Такі палеогеографічні умови пояснюють
причини багаторазового заселення цієї місцевості в нижньому палеоліті.

ОЦІНКА ВПЛИВУ РОЗРОБКИ КАР’ЄРІВ НА ПІДЗЕМНІ ВОДИ В МЕЖАХ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА В КОНТЕКСТІ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ (НА ПРИКЛАДІ ВИРІВСЬКОГО ГРАНІТНОГО КАР’ЄРУ)

2024-07-12T21:27:58+03:00

Функціонування будівельної галузі України тісно пов’язано з кар’єрним видобуванням кристалічних порід (граніт, гнейси, габро тощо), родовища яких широко представлені в межах Українського щита. Діяльність об’єктів видобувної промисловості, зокрема видобування корисних копалин відкритим способом, передбачає попередню процедуру оцінки впливу на довкілля, результати якої є підставою для ухвалення рішення щодо можливості та екологічних умов реалізації такої діяльності. Для кар’єрного способу видобування провідне значення має оцінка впливу планованої діяльності на підземні води. Такий акцент у звіті з оцінки впливу на довкілля для наступної екологічно безпечної експлуатації кар’єрів потребує розробки методичних підходів з визначення впливу видобування на підземну гідросферу. Об’єктом досліджень є ділянка № 4 Вирівського родовища кристалічних порід (гранітів, гранітоїдів, діоритів), що видобуваються відкритим способом. Ця ділянка може вважатися репрезентативною для Поліської зони Українського щита. Мета роботи полягає у виконанні прогнозу змін гідрогеологічних умов при розробці кар’єру. Для цього застосовано аналіз геолого-гідрогеологічних матеріалів та математичне моделювання. В процесі досліджень створено гідрогеологічну модель району, доведено її функціональну відповідність природно-антропогенним умовам, уточнено розрахункові гідрогеологічні параметри. Виконано прогноз впливу кар’єру на гідродинамічний стан підземних вод, а саме: водоприплив до кар’єру для умов його розробки до горизонтів з абсолютними відмітками +104 м – сучасний горизонт розробки кар’єру та +91 м – нижня границя підрахунку промислових запасів; встановлено радіус впливу кар’єру для зазначених умов; встановлено вплив розробки кар’єру на гідродинамічний стан підземних вод у районі навколишніх населених пунктів.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ КРИСТАЛІВ ЛЬОДУ У ПОГЛИНАННІ АЕРОЗОЛЬНИХ ЧАСТОК

2025-02-06T10:16:39+02:00

У статті пропонуються аргументи щодо можливості практичного використання снігових кристалів, у системах кондиціонування повітря для уловлювання дрібнодисперсних аерозолів. Ефективність уловлювання можна підвищувати спрямовано варіюючи електричні властивості частинок снігу. Такий сніговий генератор на шляху пилогазової суміші може бути використаний як аналог скрубера (проте, з більшою ефективністю уловлювання), електрофільтра (проте, з можливістю роботи з вибухонебезпечними сумішами) і плазмохімічної установки для очищення газів і дезактивації домішок, що містяться в них. Незважаючи на різноманітність використовуваних в даний час способів очищення та кондиціонування повітря, уловлювання дрібнодисперсних частинок радіусом 0.01 мкм < r <1 мкм (т.зв. "проміжок Грінфілда") продовжує залишатися серйозною проблемою.

ПОШКОДЖЕННЯ РОДОВИЩ КАМ'ЯНОЇ СОЛІ ДОНЕЧЧИНИ У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ: ГЕОЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ Й ОЦІНКА ЗБИТКІВ

2024-10-30T14:50:41+02:00

Внаслідок військової агресії російської федерації Україна втратила контроль над значною частиною запасів кухонної солі, зокрема над двома родовищами кам'яної солі в Донецькій області. У ході бойових родовища зазнали значних ушкоджень, однак їх фактичний стан залишається невизначеним через відсутність доступу. Для оцінювання збитків передбачено використання трьох офіційних методик, проте вони не враховують усі аспекти пошкодження геологічного середовища, а саме деградацію фізико-механічних властивостей породного масиву та втрату корисної копалини. Нами запропоновано доповнення діючих методик в частині оцінки пошкодження геологічного середовища, які враховують зміни геоморфологічних, фізико-механічних і гідрогеологічних характеристик геологічного середовища; наднормативні втрати корисної копалини, зокрема через бойові дії. Проаналізовано зміни стану родовищ кам’яної солі Донецької області за час повномасштабного вторгнення військ російської федерації на прикладі Слов’янського, Ново-Карфагенського та Артемівського родовищ. Встановлено, що Артемівське родовище зазнало найбільшого пошкодження внаслідок бойових дій. Найбільшого руйнування зазнають гирлові частини шахтних стовбурів, що спричинює порушення системи водовідведення, неконтрольоване надходження вод до підземних виробок та активізацію процесів вилуговування. Це зумовлює підвищення рівня розсолів, ослаблення породного масиву та може призвести до повної втрати промислового значення запасів.

ВПЛИВ ПІДЗЕМНИХ СПОРУД НА ГЕОТЕХНІЧНІ УМОВИ СХИЛІВ ДНІПРА В КИЄВІ

2025-03-05T15:11:06+02:00

ОСАДОВІ СТРУКТУРИ І ВИКОПНІ РЕШТКИ У ВІДКЛАДАХ ЕДІАКАРІЮ: СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ

2024-12-19T15:49:31+02:00

Проаналізовано нові дані наукових публікацій про результати вивчення відкладів едіакарію в Україні та світі стосовно умов осадконакопичення, їх седиментаційних ознак та біогенних решток. Стаття містить матеріали з узагальнення даних стосовно результатів сучасних наукових досліджень стратотипових розрізів едіакарію у Південній Австралії (пагорби Едіакара), південно-східної частини о. Ньюфаундленд (п-в Авалон) та узбережжя Білого моря. Висвітлено новітні прецизійні методи досліджень, які використовуються для розробки питань стратиграфії, седиментології, геохімії, палеонтології тощо. Показано основні стадії седиментаційних та еволюційних процесів в екосистемі едіакарію Волино-Поділля та досліджено вплив фаціальних умов на таксономічний склад біотичних асоціацій, просторову неоднорідність угрупувань та морфологічні особливості скам’янілих решток. Показано присутність деяких представників біоти авалонського, едіакара-біломорського та намібійського типу у товщі едіакарію Поділля. Аналіз таксономічного складу вивчених біотичних асоціацій та даних “абсолютного” віку максимального розквіту біоти едіакарського типу (встановлено у ломозівських і ямпільських верствах), дозволяють вважати подільську біоту могилівського часу молодшою за авалонську асоціацію, але дещо старшу за біломорську та південно-австралійську.

ВТРАТА ГЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ НА ТЕРИТОРІЯХ, ОКУПОВАНИХ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ

2023-12-28T16:24:55+02:00

В статті розглянуто наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України в сфері геологічної науки, а також виклики, що постали перед українськими фахівцями палеонтолого-стратиграфічного напряму під час військових дій 2014–2024 рр. Висвітлено матеріальні, моральні та іміджеві втрати вчених-геологів, професійна науково-дослідницька діяльність яких заблокована на окупованих територіях, неможливість повноцінного функціонування української геологічної галузі для повоєнної відбудови України та її стабільного економічного розвитку. Складено перелік унікальних та важливих геологічних пам’яток — стратотипових і опорних розрізів палеозойських, мезозойських, палеоген-неогенових та антрогенових відкладів регіонального та місцевого рангів, до яких на сьогодні немає доступу науковцям, геологам-виробничникам, туристам і загалом українським громадянам у межах АР Крим, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей. Означено цінність геологічних пам’яток природи різного рангу, що мають офіційний статус та знаходяться на окупованих територіях. Відмічені стратотипи підрозділів, що мають міжнародне застосування та значення, які потрапили в зону окупації. Акцентовано увагу на недопущення пошкоджень або знищення пам’яток природи (стратотипів/еталонів стратиграфічних підрозділів) через воєнні дії, які руйнують геологічну спадщину не тільки України, а й всього світу. Обгрунтовано та підтверджено необхідність дотримання країною-агресором Дінської декларації (1991 р.) про геологічну спадщину як спільного надбання людства і Землі.

ДО ПИТАННЯ ПРО ВІК МАРГАНЦЕВОРУДНИХ ШАРІВ НІКОПОЛЬСЬКОГО БАСЕЙНУ (РАННІЙ ОЛІГОЦЕН, УКРАЇНА)

2023-12-28T18:23:02+02:00

Формування гігантських ранньоолігоценових марганцеворудних родовищ периферії Східного Паратетису вважають наслідком кардинальних подій на межі еоценової і олігоценової епох і ініціального олігоцену. Активно розвивається ідея синхронності формування цих родовищ. У статті уточнено стратиграфічне положення та час формування марганцеворудних відкладів Нікопольського басейну Південної України на основі біостратиграфічних даних за молюсками, форамініферами, остракодами, органікостінним мікропланктоном, спорою та пилком. Стратиграфічне положення рудоносних відкладів визначено у вузькому перехідному інтервалі між зонами диноцист Phthanoperidinium amoenum/Wetzeliella symmetrica – Wetzeliella gochtii, в межах нанопланктонної зони NP22, зони форамініфер Spiroplectammina oligocenica, зони остракод Cuneocythere marginata та зони молюсків Flabellipecten stettenensis пшехського регіоярусу нижнього олігоцену Східного Паратетису. Формування марганцеворудних відкладів (підрудного, рудного і надрудного шарів) відбувалося у ранньому рюпелі (32,8–32,0 млн років тому) після еоцен-олігоценової межі, приблизно на 1,1 млн років пізніше, та після ранньоолігоценового льодовикового максимуму (кліматичної події Оі-1), під час ранньорюпельської глобальної трансгресії. Вперше проведено біостратиграфічне дослідження марганцеворудних шарів Нікопольського басейну за комплексами органікостінного мікропланктону (диноцитів) та остракод. Отримані нові дані дозволяють уточнити стратиграфічне положення рудоносних верств у регіональній стратиграфічній схемі палеогенових відкладів Південної України та співвіднести їх з регіональною стратиграфією олігоцену Східного Паратетису.